СГО "Теплицька районна федерація футболу" "ЗА ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ"

 

 

 

Товариська зустріч збірних України та Німеччини завершилася бойовою нічиєю – 3:3. Двічі українська команда вела в рахунку з перевагою в два голи, проте задовольнилася нічиєю.

З одного боку, результат непоганий, - з огляду на положення команд в табелі про ранги. З іншого, враховуючи бажання бути серед фіналістів Євро-2012, розтринькувати здобуту перевагу команда екстра-класу не має права. Німці, нехай і були не в оптимальному складі, нічого екстраординарного не показали. Команда ж Блохіна мала змогу забити стільки разів, скільки третя команда світу загалом розпочинала з центра поля в останньому відбірному циклі.

Вдуматися тільки: гравці збірної України 5 (!) разів виходили віч-на-віч з німецьким воротарем. Бодай один влучний постріл мав принести перемогу, адже в кожному випадку для закріплення переваги не вистачало розрахованого удару. Двічі Шевченко, Назаренко, двічі Девич – могли зняти питання про переможця задовго до фінального свистка. Але ні, у вирішальні моменти гравцям щось заважало: м’яч вперто летів повз ворота.

Після гри Йоахім Льов скаже,що до небезпечних моментів біля воріт його команди призвели прості помилки, а загалом збірна Німеччини контролювала хід подій, про що свідчить ліквідоване відставання у два голи. Але, і Льов це знає краще за нас, гра й складається з помилок, а перемагає той, хто змусив суперників приймати хибні рішення частіше.

Збірна України навмисно віддала ініціативу, бо без глибокої посадки біля власного штрафного майданчика годі було розраховувати на стрімкі контратаки. На сьогоднішній день, хоч як прикро, з командою такого калібру українці не в змозі діяти на рівних протягом усього матчу, тому контратаки – найвагоміша претензія на сприятливий результат. Тим більше, що, як виявилося, не такі вже й швидкісні німці на своїх позиціях. Згадати хоча б епізод, коли захист гостей в повному складі згубив позиції, а зі своєї половини поля помчав до володінь Цилера Коноплянка. Троє заслужених майстрів спорту Німеччини так і не змогли його наздогнати, при тому, що не відволікалися на контроль м’яча в ногах та на необхідність обігрувати голкіпера. За 2:0 підвівся зі своєї лави Йоахім Льов, і наче диригент, почав підказувати, кому куди рухатися, і які дірки закривати. Німці відігралися швидко, причому Кроосу вистачило митті для того, щоб завдати прицільний удар з-за меж штрафного майданчика. Втім, і в українській обоймі знайшовся свій естет – гол Назаренка, який вийшов на заміну замість трохи розгубленого Безуса, відправив команди в роздягальні під оплески українських наставників.
Після перерви, здалося, близькість жаданої перемоги ще більше скувала рухи українців. Німці, які й без того не соромилися господарювати на нашій половині поля, освоїлися остаточно. За перші 15 хвилин українцям лише двічі вдалося створити щось подібне на акцентоване завершення атаки. Істотно, що в решту часу нам довелося відбиватися, сідали з кожним разом все нижче і, відповідно, отримали спочатку від Рольфеса (не вгледів Бутко), а згодом і від Мюллера, якому дозволили вдарити в бік воріт метрів з 17-ти. Рибка, що казати, момент проґавив, не розрахувавши, яким чином краще відбивати – руками чи ногами.

За такої гри на сприятливий рахунок годі було й розраховувати, але перебудови, викликані замінами, далися взнаки. Девич, не відчуваючи підтримки, спочатку не міг знайти себе на полі, але розправив крила, коли друге дихання відкрилося в Коноплянки. Євген двічі виводив форвард «Металіста» на ударні позиції, останній раз – взагалі на майже порожні ворота, проте схилити шальки терезів на свій бік нашій команді так і не вдалося.
Враховуючи кількість травмованих, то, звичайно, досягнутий результат з третьою командою світу виглядає поважно. З іншого, враховуючи нереалізовані моменти, могли б на відкритті «Олімпійського» й виграти. Але це так, для статистики. Для морального же задоволення отримали впевненість у тому, що ця команда Блохіна здатна гори звернути.

УКРАЇНА – НІМЕЧЧИНА - 3:3

Голи: Ярмоленко (28), Коноплянка (35), Назаренко (45) - Крооc (38), Рольфес (65), Мюллер (77).

Україна: Рибка, Кучер, Коноплянка (Федецький, 90), Бутко, Селін, Ракицький, Ярмоленко (Алієв, 82), Милевський (Гай, 68), Тимощук, Шевченко (Девич, 68), Безус (Назаренко, 39).

Німеччина: Цилер, Аого, Боатенг, Хуммельс, Бадштубер, Крооc (Бендер, 87), Хедіра (Рольфес, 46), Треш (Шюррле, 46), Гомес (Какау, 83), Озіл (Подольскі, 67), Гьотце (Мюллер, 67).

Інформаційний центр «Україна-2012»